Біля цього хреста зупиняються подорожні. Хоч село Чаруків Луцького району йде вбік від траси Луцьк-Львів, приїжджають сюди зумисне. Вішають на розпяття стрічки, молитовно складають долоні. Кажуть, раніше, за часів Російської імперії, як Волинську губернію косила холера, так просили Бога врятувати від тієї пошесті. Нині ж найчастіше благають, аби відступив рак. Колись село Чаруків було центром однойменної волості. До місцевого храму приходило багато богомольців з навколишніх сіл. Тут була глибоко релігійна громада. І коли селяни в околиці стали мерти, як мухи, почали ревно молитися до Господа, аби врятував їх від цієї «чуми». Людські благання було почуто – пошесть відступила. Селяни на знак вдячності Богу за спасіння встановили цей хрест. Споруджений він від церковного приходу, місцевої влади та селян села Чарукова в память про 17931893роки і позбавлення від холери в околиці. А ззаду вибито піснеспів «Світильний на свято Воздвиження Чесного і Животворного Хреста». – Цей памятний знак селяни побудували на церковному подвірї, – розповідає о. Ігор Скиба, настоятель храму Святої Параскеви села Чаруків. – Він зберігся до наших днів, а ось церква, на жаль, ні. Під час Другої світової війни у храмі засів німецький снайпер, і радянські війська вистрелили по ньому з танка… Те, що вціліло, «совєти» розпорядилися розібрати й віддати як матеріал на… свинарник. Старожили розповідають, що вже стіни звели й накрили будівлю, але поросят так і не запустили. Бо розгулялася негода з громом та блискавкою – й спопелила все до тла. Бог не допустив осквернення храму. Нову церкву люди почали зводити у 1989році на іншому місці. – Ми з парафіянами час від часу проводимо біля того хреста молебні, – кажео. Ігор. – Востаннє велелюдно молилися там за село кілька років тому. Селяни дбайливо дотримуються заповіту предків і доглядають за памятним знаком – ремонтують його, білять-фарбують… Фото автора. Волинська область.
Немає коментарів:
Дописати коментар